Штучний інтелект дедалі активніше інтегрується у процес підготовки наукових публікацій. Дослідники використовують AI-інструменти для пошуку та структурування інформації, мовного редагування, перекладу, аналізу даних, роботи з літературою та навіть підготовки окремих фрагментів тексту. Те, що ще кілька років тому сприймалося як експеримент, сьогодні стає частиною повсякденної дослідницької роботи.
Разом із цим змінюються й вимоги наукових журналів. Питання вже полягає не лише в тому, чи можна використовувати ШІ під час написання статті, а й у тому, коли та як автор повинен повідомити редакцію про його використання.
Саме тут з'являється поняття AI Disclosure - розкриття інформації про застосування інструментів штучного інтелекту під час проведення дослідження або підготовки рукопису.
Проте межа не завжди очевидна. Чи потрібно декларувати перевірку граматики за допомогою AI? А переклад? Пошук ідей для структури статті? Що змінюється, якщо ШІ генерував частину тексту, допомагав аналізувати дані або створювати зображення?
У цій статті розберемося, у яких випадках використання ШІ потребує декларування, що саме варто зазначати у рукописі та чому AI Disclosure поступово стає важливою частиною академічної прозорості.
AI Disclosure — це повідомлення автора про те, що під час проведення дослідження або підготовки наукової статті використовувалися інструменти штучного інтелекту.
Його головна мета - не заборонити використання ШІ, а зробити процес підготовки дослідження прозорим. Редакція та читач повинні розуміти, яку частину роботи виконав автор самостійно, а на яких етапах використовувалися AI-інструменти. Водночас самого факту використання ChatGPT, Gemini, Copilot чи іншого AI-сервісу недостатньо, щоб автоматично вважати роботу недоброчесною. Значення має спосіб використання інструменту та політика конкретного журналу.
Саме тому перед поданням рукопису варто перевіряти розділи Author Guidelines, Editorial Policies, Publishing Ethics або окрему політику щодо Generative AI на сайті видання.
Коли використання ШІ потрібно декларувати?
Є суттєва різниця між використанням AI як технічного помічника та залученням його до створення змісту дослідження.
Якщо інструмент лише виправив друкарську помилку - це одна ситуація. Якщо він сформував частину тексту, допоміг інтерпретувати результати або створити візуальний матеріал - зовсім інша.
1. Генерація або суттєве редагування тексту - якщо генеративний ШІ використовувався для створення фрагментів тексту, переформулювання змісту, зміни структури абзаців чи іншої суттєвої роботи з рукописом, таке використання, як правило, потрібно декларувати відповідно до політики журналу.
Важливо: відповідальність за кінцевий текст залишається за автором. AI не може бути автором або співавтором статті.
2. Аналіз та інтерпретація даних - якщо AI був частиною методології дослідження наприклад, використовувався для класифікації, обробки, аналізу чи інтерпретації даних - простої фрази про використання ШІ може бути недостатньо.
Таке застосування доцільно описувати у розділі Methods / Methodology, щоб читач міг зрозуміти роль технології та, наскільки це можливо, відтворити процедуру.
3. Створення графіки та візуальних матеріалів - до AI-generated images видавці ставляться особливо уважно. Правила можуть суттєво відрізнятися залежно від журналу та типу зображення.
Наприклад, використання AI для створення схеми, яка лише пояснює певний процес, і використання AI для зміни зображення, що є безпосереднім результатом експерименту, - принципово різні ситуації.
Тому автору потрібно не лише перевірити, чи дозволяє журнал відповідний тип AI-візуалізації, а й з'ясувати, де саме необхідно зазначити факт її створення або редагування за допомогою ШІ.
4. Робота з літературою та посиланнями - AI може допомагати шукати публікації, структурувати літературу або формувати попередній список джерел. Проте тут виникає інша проблема - генеративні моделі здатні пропонувати неіснуючі статті, неправильні DOI, назви журналів або бібліографічні дані. Тому кожне джерело, запропоноване AI, необхідно перевіряти за першоджерелом або в надійній науковій базі.
Якщо генеративний AI використовувався безпосередньо для відбору, генерування чи редагування посилань, окремі видавці вже вимагають повідомляти про таке застосування.
Що саме потрібно зазначити в AI Disclosure?
Універсальної форми для всіх журналів немає. Один видавець може вимагати окремий розділ перед списком літератури, інший - інформацію в Acknowledgements, Introduction або Methods.
Проте автору варто бути готовим зазначити щонайменше:
Наприклад, недостатньо просто написати: «Під час роботи використовувався штучний інтелект». Для редакції значно важливіше розуміти, що саме робив AI.
Використання ШІ у науковій роботі поступово стає звичною практикою, однак разом із новими можливостями зростають і вимоги до прозорості.
AI Disclosure - це не заборона на використання ШІ, а спосіб чітко показати його роль у підготовці дослідження. Якщо AI суттєво впливав на текст, аналіз даних, методологію чи візуальні матеріали, його використання варто декларувати. І найважливіше - перед поданням статті завжди перевіряйте AI-політику конкретного журналу, адже вимоги різних видань можуть відрізнятися.
З повагою, команда АкадемПростір!
Штучний інтелект дедалі активніше інтегрується у процес підготовки наукових публікацій. Дослідники використовують AI-інструменти для пошуку та структурування інформації, мовного редагування, перекладу, аналізу даних, роботи з літературою та навіть підготовки окремих фрагментів тексту. Те, що ще кілька років тому сприймалося як експеримент, сьогодні...
Пошук літератури - один із тих етапів наукової роботи, де завжди залишається сумнів: а чи справді ми знайшли все важливе? Навіть правильно сформований запит у Google Scholar, Scopus чи Web of Science не гарантує, що дослідник побачить усі релевантні роботи. Частина публікацій може використовувати іншу термінологію, не містити очікуваних ключових...
Публікація у фаховому виданні Категорії Б дедалі менше нагадує просту схему «підготувати статтю — подати — дочекатися виходу номера». Оновлення системи фахових наукових видань в Україні поступово змінює не лише перелік журналів, а й сам підхід редакцій до відбору, перевірки та рецензування рукописів.
Пошук наукової літератури давно перестав обмежуватися лише Scopus, Web of Science чи Google Scholar. Сьогодні дослідники дедалі частіше використовують відкриті платформи, які дозволяють швидко знаходити наукові публікації, аналізувати авторів, журнали, установи та зв'язки між дослідженнями. Одним із найперспективніших таких інструментів є OpenAlex...