Індексація наукового журналу в міжнародній базі Scopus традиційно вважається важливим показником його авторитетності та якості. Проте навіть присутність видання у провідній наукометричній базі не завжди гарантує дотримання високих стандартів рецензування, прозорості редакційної політики та академічної доброчесності.
У жовтні 2026 року наукове видання Nature оприлюднило матеріал, присвячений дослідженню потенційно проблемних журналів. Науковці визначили три ключові індикатори, які можуть сигналізувати про ризикові публікаційні практики навіть серед видань, що індексуються у Scopus.
Ці результати актуалізують питання надійності наукових журналів та необхідності їхньої комплексної перевірки перед публікацією. Розглянемо, які саме ознаки можуть свідчити про потенційні ризики та як науковцям уникнути помилок під час вибору видання.
У жовтні 2026 року дослідники Ачал Агравал (Achal Agrawal) та М. Колей (M. Koley) представили результати аналізу наукових журналів, спрямованого на виявлення потенційно сумнівних публікаційних практик. Дослідження було оприлюднене 20 жовтня у форматі препринту на платформі Zenodo, а 28 жовтня його результати висвітлило міжнародне видання Nature.
Використовуючи дані відкритої наукової бази OpenAlex, дослідники ідентифікували 3 753 журнали, які відповідали щонайменше одному з трьох запропонованих індикаторів ризику. Подальше зіставлення з базою Scopus показало, що близько 5% цих видань уже були виключені з індексації.
Особливу увагу привертають три кількісні показники, які можуть сигналізувати про необхідність поглибленої перевірки журналу.
1. Різке збільшення кількості наукових публікацій
Перший індикатор - подвоєння кількості опублікованих статей протягом одного року. Незвично швидке зростання публікаційної активності може викликати питання щодо здатності редакції забезпечувати належну якість експертного рецензування.
Наприклад, якщо журнал протягом року публікував 150 статей, а наступного - вже 300, це може стати підставою для детальнішого аналізу його редакційної діяльності.
Водночас стрімке збільшення кількості матеріалів не обов'язково свідчить про порушення. Воно може бути пов'язане з розширенням редакційної команди, розвитком видавництва або зростанням популярності журналу. Саме тому важливо оцінювати динаміку публікацій разом з іншими показниками.
2. Надмірна географічна концентрація авторів
Другий індикатор - понад 70% статей, пов'язаних з авторами однієї країни протягом року.
Для журналів, які позиціонують себе як міжнародні, значна географічна концентрація авторів може свідчити про обмежену міжнародну представленість або потребу додатково перевірити редакційну політику. Проте цей показник необхідно інтерпретувати з урахуванням специфіки видання. Наприклад, для журналів, присвячених національному законодавству, регіональній історії чи локальним економічним процесам, переважання авторів з однієї країни може бути цілком обґрунтованим.
Отже, важливо враховувати не лише географію авторства, а й тематику журналу, його заявлену міжнародну спрямованість та редакційні стандарти.
3. Значна частка статей, позначених Problematic Paper Screener
Третій індикатор передбачає, що щонайменше 15% публікацій журналу протягом року отримали позначки від Problematic Paper Screener (PPS).
Problematic Paper Screener — це відкритий інструмент автоматизованого виявлення потенційно проблемних наукових матеріалів. Він допомагає знаходити неприродні наукові формулювання, ознаки автоматично згенерованих текстів та певні проблеми з бібліографічними посиланнями.
Висока частка позначених матеріалів може свідчити про необхідність додаткової перевірки редакційного контролю. Водночас автоматичне виявлення підозрілих ознак не є остаточним підтвердженням недоброчесності окремої статті або журналу загалом.
Офіційні джерела:
Що показали результати дослідження?
Результати аналізу свідчать, що проблема потенційно ризикових журналів має суттєві масштаби. За інформацією Nature, приблизно 3 500 видань, які не були виключені зі Scopus, сукупно опублікували понад 500 тисяч наукових матеріалів у роки, коли відповідали щонайменше одному індикатору.
Особливу увагу дослідників привернули журнали, у яких одночасно спостерігалося кілька підозрілих ознак:
Майже 300 журналів відповідали двом індикаторам.
28 журналів відповідали всім трьом індикаторам.
Близько 5% із 3 753 виявлених журналів уже були виключені зі Scopus.
Водночас автори наголошують, що результати є інструментом попереднього виявлення ризиків, а не готовим переліком недоброчесних видань.
Як Scopus контролює якість наукових журналів?
Міжнародна база Scopus, якою управляє компанія Elsevier, застосовує систему постійного моніторингу наукових видань. Відповідно до офіційної політики відбору та переоцінювання журналів, оцінювання здійснює незалежна експертна рада Content Selection and Advisory Board (CSAB).
Під час перевірки враховуються редакційна політика, якість наукового контенту, стабільність публікаційної діяльності, показники цитування та дотримання принципів публікаційної етики.
Особливу роль відіграють автоматизовані аналітичні механізми, які допомагають виявляти аномальні зміни у кількості статей, авторській співпраці, цитуванні та тематичній спрямованості видань.
За інформацією Nature, у 2025 році Scopus припинила індексацію 156 журналів, а протягом 2026 року, станом на публікацію матеріалу, - ще 100. Однак представники Elsevier підкреслюють: жоден окремий індикатор не є автоматичною підставою для виключення. Кожне видання проходить індивідуальну перевірку.
Результати дослідження, висвітленого Nature у жовтні 2026 року, підтверджують необхідність комплексного підходу до оцінювання наукових журналів. Наявність видання у базі Scopus залишається важливим критерієм, однак сама по собі не гарантує відсутності ризикових публікаційних практик.
Запропоновані дослідниками три індикатори дозволяють своєчасно виявляти потенційні проблеми, проте потребують додаткового аналізу та не можуть розглядатися як беззаперечні докази порушень академічної доброчесності.
Для науковців ключовим залишається усвідомлений вибір журналу, що передбачає перевірку актуального статусу індексації, редакційної політики, публікаційної активності та репутації видання. Саме комплексна перевірка допомагає мінімізувати публікаційні ризики, зберегти академічну репутацію та забезпечити належну видимість результатів наукових досліджень.
З повагою, команда АкадемПростір!
Індексація наукового журналу в міжнародній базі Scopus традиційно вважається важливим показником його авторитетності та якості. Проте навіть присутність видання у провідній наукометричній базі не завжди гарантує дотримання високих стандартів рецензування, прозорості редакційної політики та академічної доброчесності.
У 2026 році система підготовки та атестації наукових кадрів в Україні зазнає важливих змін. Особливу увагу приділено прозорості процедури захисту дисертацій, дотриманню академічної доброчесності та відповідності наукових публікацій установленим вимогам.
Підготовка систематичного огляду наукової літератури потребує не лише пошуку релевантних джерел, а й ретельного аналізу та відбору публікацій відповідно до визначених критеріїв. Коли кількість знайдених досліджень сягає сотень або навіть тисяч, цей процес стає трудомістким і потребує ефективних інструментів для його оптимізації.
Кількість наукових публікацій постійно зростає, а разом із нею ускладнюється одне з базових завдань дослідника - стежити за новими роботами у своїй галузі. Навіть після ретельного пошуку літератури ситуація швидко змінюється: з'являються нові статті, результати досліджень, методики та висновки, які можуть бути важливими для власної роботи.